Для слабозорих
Середня загальноосвітня
школа №23 м.Львова
СЗШ №23 м.Львова
Дистанційне навчання
Корисні посилання

Важливі аспекти фінської системи освіти


Минулого тижня український Facebook активно обговорював освітню мандрівку української команди вчителів до Гельсінкі. Освіта.ua звернулась до організаторів цієї подорожі Артура Кочаряна і Маргарити Калюжної, щоб дізнатися про їхні враження від знайомства з фінською системою освіти.

Артур Кочарян, кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри соціальної педагогіки та інформаційних технологій НУБіП, засновник Центру інноваційної освіти в Україні, експерт із впровадження ІКТ в освіту, архітектор Єдиного інформаційного простору в столичній Новопечерській школі, координатор освітніх проектів Майкрософт Україна On-landia, Партнерство в навчанні, etc.

Маргарита Калюжна, сертифікований учитель-експерт, тренер освітніх програм Microsoft, переможець міжнародних конкурсів з педагогічної майстерності, учитель англійської мови, розробник авторських програм з мейкерства, мультиплікації та Minecraft у навчанні.

Пане Артуре, як виникла ідея організувати освітній тур до Фінляндії?

Насправді, це наша командна ідея – відвідати Фінляндію та ознайомитись з фінською системою освіти безпосередньо у навчальних закладах. Ми, це команда педагогів, яка започаткувала в Україні діяльність Центру інноваційної освіти. Одним із його співзасновників є Маргарита Калюжна, яка постійно спілкується з англомовними освітянами з різних країн. І на одному з заходів вона познайомилася з Арне Верхаґеном, який проводить фахове ознайомлення з фінською системою освіти для педагогів з усього світу.

Арне Верхаґен приїхав до Фінляндії в 2010 році після отримання ступеня магістра в галузі історії та педагогіки у Бельгії. Він працює у якості навчального консультанта і тренера з освітніх інновацій та управління міжнародними проектами. Організовує семінари, що стосуються використання електронних навчальних засобів (BYOD), управління міжнародними проектами та ініціює індивідуальні навчальні візити до всесвітньо відомих шкіл у Фінляндії.

Система освіти у Фінляндії є однією з найкращих у світі, що підтверджують різні міжнародні дослідження (PISA, Індекс освіти ООН та ін.). Ось ми і вирішили запросити вчителів, керівників навчальних закладів, методистів, науково-педагогічних працівників та експертів отримати глибше розуміння секретів успіху фінської системи освіти. Центр інноваційної освіти запропонував можливість відкрити для себе освітню систему Фінляндії, ознайомитись з ідеями та досвідом фінських шкіл завдяки зустрічам та навчанню з фінськими експертами. Ми вирішили дізнатися з перших рук, як система освіти у Фінляндії діє на всіх рівнях, і як вона забезпечує чудові результати навчання.

Я особисто втішений тим, що нам вдалось зібрати команду з 20 учасників, які готові вивчати одну з найкращих систем освіти через занурення в освітній процес. Стажування тривало 5 днів. Кожен з нас самостійно сплачував вартість навчання; кожен сам покривав усі свої витрати на переліт та проживання. Це свідчить про те, що ми маємо вмотивованих педагогів, які готові вкладати у свій особистий розвиток та готові підвищувати свою професійну компетентність.

Пані Маргарито, які ваші враження після знайомства з фінською системою освіти?

Я щаслива, бо ми ще раз підтвердили свою спроможність робити великі справи. Я беру участь у різноманітних міжнародних заходах, і можу констатувати – ми маємо чим презентувати Україну в світі. Я маю на увазі наші найкращі здобутки. Те, що вміють робити і роблять українські вчителі варте світової уваги.

Щодо моїх вражень – їх багато. Мабуть, краще про них розповість моя сторінка у Facebook.

Ми поставили запитання й фінському фахівцеві, який проводив навчання – Арне Верхаґену, який є консультантом в EduFuture.


Пане Арне, ми знаємо, що ви працюєте з педагогами з різних країн усього світу. І це вперше, коли у вас побували українські освітяни. Нашим читачам було б цікаво дізнатись про ваші враження від спілкування з українськими педагогами.

Це був гарний досвід для EduFuture. Ми працювали з добре організованою групою зацікавлених освітян. Завдяки нашому курсу українці змогли проявити свої освітні інтереси й отримали бачення навчальних підходів та рішень у фінській шкільній системі. З огляду на той ентузіазм, з яким українські колеги реагували на побачене, і як ділились своїми думками, я певен, що вони добре зрозуміли роботу освітньої системи Фінляндії на всіх рівнях. І ця готовність до порівняльного аналізу і до інновацій в освіті дозволяє вірити у здійснення Україною важливих і якісних змін.

Запитуємо про враження в одного з учасників освітнього туру – Олександрука Богдана, засновника та ідеолога ThinkGlobal.

Я хочу зупинитись на кількох, важливих на мою думку, моментах у фінській системі освіти:

Відносини школи та держави. Майже всі школи є державними. За словами одного з місцевих керівників, на всю Фінляндію знайдеться 3-4 приватні школи. Фінансування школи є змішаним і здійснюється з державного бюджету (45%) та з місцевих муніципальних бюджетів (55%). Наприклад, викладачі фінансуються за рахунок державного бюджету, а асистенти, яких трохи менше за викладачів, з місцевого. У цілому на освіту спрямовується близько 6% ВВП. За свідченнями представників школи, середнє фінансування одного навчального місця складає 7 000 євро на рік, а для північних регіонів може сягати 21 000 євро. Для порівняння, фінансування одного учнівського місця в Україні в 2017 році становить трохи більше за 400 євро на рік.

Керівником для директора школи є людина з мерії, яка відповідає за певний сектор освіти, наприклад, сектор upper secondary school або рада з управління освітою для маленьких селищ. Таким чином в управлінській вертикалі між директором школи та мером міста може бути дві людини - заступник мера з питань освіти та його підлеглий, відповідальний за певний сектор освіти.

Операційно та академічно школа є вельми автономною, свої навчальні та адміністративні процеси формує так, як вважає за потрібне, а на питання чи є у вас державні перевірки шкільний директор здивовано знизує плечима.

Державна програма є орієнтиром, але не є догмою, тож школа формує власне бачення, склад та кількість навчальних курсів. Але про це згодом.

Модель управління. Роль директора школи (principal) є радше адміністративною ніж академічною. У директора є завуч та може бути заступник.

Проте фактично структура управління є досить пласкою, директор безпосередньо з викладачами може формувати навчальні плани, програми навчальних курсів тощо.

Для роботи на окремих напрямках створюються функціональні робочі групи. Наприклад, робоча група із залучення учнів до процесу навчання або група впровадження IT, які формуються з викладачів, окремих фахівців школи і... навіть учнів.

Програми, плани та матеріали. Як я вже згадував школа є достатньо автономною у створенні власної програми, держава регламентує навчання вільними штрихами і для окремої частини дисциплін або питань. Як саме їх подавати та що подавати окрім цього залишається на розсуд школи. Школа може мати понад 1000 власних навчальних курсів та предметів.

Статті деяких ЗМІ про те, що фінські школи відмовилися від предметів, м’яко кажучи, перебільшення. Дійсно ведуться активні дискусії щодо збільшення ролі кросдисциплінарних занять або навчання, орієнтованого на дослідження феноменів (fenomenon based learning), але практикується це здебільшого як точкові експерименти, наприклад, 2 дні на рік, і, виходячи з риторики, школи самі ще не дуже чітко усвідомили, що це таке.

Зміст навчання є деполітизованим ніяких «військово-патріотичних» доктрин, уроків з «патриотизму» Міністерство освіти не має чи то повноважень, чи то наміру встромляти в навчальний зміст. Звісно, заняття з допризовної підготовки юнаків також відсутні. Військова підготовка протягом 6 місяців з’являється в юнаків вже після закінчення школи.

Що стосується підручників чи додаткових матеріалів - школа і викладачі можуть використовувати будь-які на власний розсуд, виходячи з питань змісту та економіки школи. Це створює умови для вільного ринку навчальних матеріалів, а розробники матеріалів орієнтуються на потреби викладача і школи. Держава не регламентує «правильні підручники».

Викладач. Людина, яка має намір стати викладачем навчається цієї справи близько п'яти років, хоча викладати на заміні може ще студентом і це є звичною практикою. Безпосередньо навчанню навичкам педагогіки присвячено близько 20% часу навчання майбутнього викладача. До речі, асистент викладача не зобов’язаний мати педагогічну освіту і може мати будь-який бекґраунд.

Після завершення навчання викладач має дуже широку академічну автономію. Директор школи не має повноважень безпосередньо визначати як саме викладачеві здійснювати викладання його курсу чи які матеріали застосовувати. Більше того, викладач може не мати заздалегідь чітко сформованого курсу та формувати зміст курсу в процесі навчання. Підходи до викладання в різних викладачів дуже різняться, а іноді є й майже протилежними.

Слід зауважити, що шкільний менеджмент дивиться на автономію викладача як на перевагу і проблему одночасно. І тут складно не погодитись, адже надто широка викладацька автономія сприяє консерватизму викладачів, викладач не поспішає залишати звичну зону комфорту та освоювати нові технології і підходи, а це в свою чергу гальмує темпи модернізації освіти.

Оскільки директор школи є адміністратором - викладач, фактично, не має керівника, який міг би керувати його професійним розвитком, і це на мій погляд є ще одним фактором, який сповільнює темпи розвитку фінської освіти.

За різними свідченнями зарплатня викладача до вирахування податків становить від 3000 для початківців до 3800 євро для досвідчених, що за свідченнями самих викладачів є досить скромною оплатою для Фінляндії.

Загальне враження щодо портрета викладача - це людина середнього віку, хоча часто зустрічається й молодь, доброзичлива та позитивна, з вільним мисленням та врівноважена, поважає себе і тактовна до інших. А от симетричної тактовності гостям-освітянам з України трохи бракує часом.

Навчальний простір. Є як нові «глянцеві» школи так і значно більш скромні, проте ергономічні. В інтер’єрі використовується досить багато скляних перегородок, це створює атмосферу прозорості процесу і має практичні наслідки - те, що діється в класах та спільних приміщеннях добре видно персоналу та учням.

Майже всі стіни в аудиторії використовуються як робочі поверхні, на яких можна або писати або розміщувати матеріали. Розміщувати банальні речі типу «таблиця Менделєєва» чи «основні тригонометричні перетворення» не прийнято.

Усі аудиторії оснащені фліпчартами, рідше дошками для крейди, та проектором, це як стандарт для шкіл.

Украй дорогого обладнання на кшталт «цифрових фізичних лабораторій», про які згадують у нас освітяни помічено не було. Все досить практично та без зайвих претензій на ультрасучасність. Коридори оснащені камерами. До речі, жодного охоронця зустріти не довелося, можна без перешкод увійти до школи, немає також систем контролю доступу.

Із практичних дрібничок - двері в класах можна відчинити без ключа лише зсередини. Тобто, якщо урок почався і двері зачинено самостійно зайти в клас неможливо, гадаю, це профілактика пунктуальності. Однак деякі вчителі не зачиняють двері і ставляться дуже демократично до пунктуальності чи входу-виходу з аудиторії.

Їдальня зазвичай є продовженням холу. Харчування досить скромне, зазвичай, гіпоалергенне й ассортимент не лишає особливого простору для вибору. Вартість обіду близько 6 євро, не дуже зрозуміло чи сплачують учні за ланч, за одною версією все безкоштовно, за іншою - платно. Примітно, що гарячі напої не прийнято вживати під час обіду - або проста вода або холодне молоко. Ланч-боксів, з якими приходили б учні не помічено. Учні відносять та розсортовують свій посуд, процес виглядає добре продуманим.

Додатково діє бар, але він обов’язково зачиняється під час обіду. Якщо описати навчальний простір одним словом, то це слово буде - практичність. Виглядає все дуже по-робочому, бізнесово. Школа вочевидь не має за намір продемонструвати батькам чи відвідувачам усі здібності архітектора до креативу та нестандартного мислення.

Оцінювання, іспити та диплом. Поточне оцінювання виглядає досить вільним, його форма, спосіб чи потреба - за рішенням викладача або школи. Можуть бути тижневі іспити наприкінці кожного навчального блоку (у нас це чверть). Мета цих іспитів - продуктивний зворотній зв’язок. За словами викладачів, на іспитах можна використовувати будь-що за потреби.

Є щорічні іспити, однак, до 8-го класу вони можуть не мати числової форми оцінки. Ці іспити є скоріше індикативними. Є ще один іспит наприкінці школи, про складання якого вирішує учень. Представники школи зазначають, що цей іспит не в дусі філософії фінської школи і є пережитком минулого. Диплом зазначає сам факт відвідування школи.

За матеріалами сайту http://osvita.ua/



Категорія: Самоосвіта вчителів
Коментарів: 0 | 20.03.2017

Прізвище, ім'я: Я не робот
Copyright  ©  2013Цікаву інформацію та пропозиції щодо сайту
надсилайте електронною поштою: admin@school23.lviv.ua