Чи можемо ми не піддаватися депресії і зберегти оптимізм навіть тоді, коли світ навколо нас здається ворожим і небезпечним? Я почала займатися цією темою незадовго до того як відбулися атаки на вежі – близнюки в Нью – Йорку в 2001 році. В той день я їхала потягом додому, і всі навколо обговорювали трагедію. Мій сусід запитав мене: чи зможемо ми залишитися такими ж як були після того, що сталося? І я згадала, що по дорозі на вокзал, бачила в машинах людей, які сміялись. Я відповіла: люди залишилися такими як і були. Так, вони шоковані, вони страждають, вони переживають, але вони так само сміються, спілкуються один з одним. Вони здатні жити далі.

 Є таке уявлення, що під час кризових ситуацій люди не відчувають позитивних емоцій. Це не так. Просто ці емоції більш стримані. У мене була можливість порівняти поведінку і самопочуття людей до катастрофи і після. Ми попросили учасників дослідження визначити, наскільки вони відчувають себе подавленими, які емоції, що пов'язані і не пов'язані з терористичними атаками, вони відчувають. Багато людей відмічали, що відчувають тривогу і страх з приводу майбутнього, погано сплять. Але в той же час вони говорили про підтримку, співпереживання і радість від того, що вони змогли уникнути смерті. 60% опитаних відповіли, що після жаху пережитого, у них покращилися відносини з близькими, вони стали більше турбуватися про своїх партнерів і родичів. Були і такі, що після катастрофи відчував себе більш щасливішим, ніж до неї. Зазвичай, в повсякденному житті ці люди були схильні звертати увагу на позитивні моменти і прості радості, радувались хорошій погоді, приємному спілкуванню в дружній компанії і новим враженням. Таким чином, звичка до позитивних емоцій допомагала їм зберегти самовладання і не падати духом в кризових ситуаціях.

 Крім того, у тих, хто має стійкість до життєвих потрясінь, виявилася ще одна важлива якість. Вони легше переключалися з негативних емоцій на позитивні і швидше відновлювалися після стресу. Адже стрес, так як і злоба чи страх, заставляє нас витрачати багато енергії. Так організм реагує на можливу небезпеку. Коли ми довго знаходимося в напруженому стані, ми швидко втомлюємося і стаємо більш вразливі. Коли ми проживаємо і відпускаємо негативні емоції, ми не тільки зберігаємо сили, але і захищаємо себе від психічних травм.

  Не самі події визначають нашу реакцію на них, але те, як ми взагалі звикли реагувати на стресові ситуації. Коли ми навчимося керувати своїми почуттями, бачити (і породжувати) джерело позитивних емоцій, ми зможемо створити собі енергетичний резерв і успішно протистояти навіть сильним потрясінням.

Барбара Фредріксон (Barbara Fredrickson), соціальний психолог, спеціаліст по позитивній психології, працівник Університету Північної Кароліни (США). Запис лекції можна знайти на сайті Пенсильванського Університету www.authentichappiness.sas.upenn.edu