Знову і знову повертаємося ми до Шевченка. Шевченко став для нас символом, образом, що перебуває  у глибинах людської підсвідомості, біля самісіньких джерел народних традицій.  Слово було його життям. Шевченко страждав, але його живила любов до Бога, любов до Батьківщини, прагнення волі, життя, невмируща віра в добро.  Шевченко  належав до тих нечисленних обранців людства, які не дбають про власне щастя, бо їхнє життя — це боротьба за правду. Саме тому Шевченко каже:
 Я так її, я так люблю,
 Мою Україну убогу,
 Що прокляну святого Бога,
 За неї душу погублю!

Кожне покоління знаходить для себе близьке і зрозуміле для серця в поезіях Шевченка. Чи не тому, що його твори говорили про вічні цінності — про добро і зло, про любов і ненависть, про вірність і зневагу.

Учні 5-А класу СЗШ № 23  цими  днями разом із  класним керівником  Пилат О.І. провели Шевченківські читання на тему: ”Кобзарева струна не вмирає”. Хлопці та дівчата принесли на виховну годину “Кобзар” Тараса Шевченка, виконали його поезію, покладену на музику “Зацвіла в долині червона калина, а  також декламували  вірші Кобзаря, зокрема, “Мені тринадцятий минало…”, “Лілея”, “Заповіт” та багато інших. В класі панувала доброзичлива та дружна атмосфера, кожен намагався проявити свою любов до поезії, любов до Слова.

Фотогалерея | Кобзарева струна не вмирає (07.03.2018)