Для мене, вчителя - філолога, мова в пріоритеті. Хоча це не має бути дивним, адже це мало б бути закономірним для кожної людини, яка себе поважає. Вже не кажу про повагу до землі, на якій живеш. Народ  ідентифікують за мовою. Завжди на уроках всіляко намагаюся довести учням унікальність і реальне багатство української мови. Хоча, якщо чесно, доводити дуже і не потрібно, бо вони відчувають моє ставлення до неї, запал, зрештою,  вміння висловлюватися.

Кажуть, досвід – велика сила, тому його багато не буває. І коли є можливість повчитися, порівняти, проаналізувати, намагаюся скористатися нагодою. Повірте, у нашій школі багато що відбувається цікавого. У День рідної мови (21 лютого) традиційно звучав тематичний радіожурнал. Тішить те, що учениця 11 класу Юля Дубас не просто зачитала терміни та цифри, а передала своє ставлення до рідної мови, бо головна мета - «достукатися». У багатьох класах відбулися тематичні виховні години, бесіди (про це у «Фотогалереї»).

Фотогалерея | День рідної мови (21.02.2017)

Фотогалерея | Шануймо мову над усі боги, якщо ми хочем зват (21.02.2017)

У вівторок у бібліотеці, що по вул. Окуневського, відбувся відкритий урок з української літератури, так зване літературне кафе, присвячене вивченню творчості геніального Шевченка, який провела вчитель Лилик М. С.

Активними «відвідувачами»  були учні 9 класу, а також деякі вчителі нашої школи. Великого поета пізнавали через призму його кохання.

Та це ще не було кінцем. День мови мав неймовірне продовження. Разом із Н. Є. Майорчак (уч. мови та літератури) та І. Костюк (бібліотекар) ми побували на теплій зустрічі із моєю улюбленою  львівською письменницею неодноразовою переможницею конкурсу «Коронація слова» Галиною Вдовиченко. По-щирому, просто авторка відповідала на запитання присутніх, ділилася спогадами про сучасні події в державі, про «народження» сюжетів творів, про власні літературні уподобання. Майже три години пролетіли непомітно. Я люблю такі зустрічі, вони надихають, додають віри і ще більше бажання читати.

От і минув день, який я назвала «Від Шевченка до Вдовиченко». Хоча він був дуже насичений, але надзвичайно емоційний та потрібний, бо кожен із нас отримав корисну душевну поживу. А це так важливо!

ЗДВР  Васюта Г.Д.

Фотогалерея | Рідна мова (26.02.2017)